Доброго дня.Мені 24 роки .Я з своїм чоловіком одружена 10 місяців (до того ми з ним зустрічались 7 років), це мій перший і єдиний чоловік у плані сексуальних відносин.Одразу після весілля у нас усе пішло не так.Він перестав ходити на роботу, ночував зі мною 1-2 рази на тиждень (решту часу ночував вдома з мамою), у нас були постійні сварки, більшою мірою про роботу та про те що він не ночує вдома зі мною, при чому що у всіх сварках потім виходила винною я, і він ішов гуляти з друзями або лишався у мами на 4-5 днів, його батьки вважали що це нормально і тут нічого дивного немає, я ж не вважала таку ситуацію нормальною.Бувало , що він по декілька днів не піднімав телефон і злився на мене за такі розмови.При останній нашій сварці він зібрав свої речі і пішов, (про розлучення ми з ним говорили не вперше), але потім мирились.У мене є ще почуття до нього, про те я не знаючи це любов , чи привичка, і після такого життя не знаю чи варто продовжувати стосунки адже він не хоче щось міняти.Він задоволений таким життям і говорить що все у нас добре.Після останньої сварки він не приходив додому 3 тижні, за цей час я познайомилась з іншим хлопцем, якому не сказала що ще одружена (так як мій чоловік забрав свої речі і пішов я сказала що в процесі розлучення), ми з ним здзвонюємось кожного дня, 2 рази пили каву, і він хоче ще зустрітись.Мене ж мучить совість що я себе веду не правильно і не можу розібратись з своїм життям.Головне що мене було найбільше засмутило, це те що я б не проти вже народити дитину, але якщо я піду у дикрет то за що ми будемо жити з чоловіком, коли я його запитала то він сказав що я б зробила аборт,(після цих слів він потім вибачився і сказав що спилив, але на що ми б тоді жили відповіді так і не дав)А ще я дже боюсь якщо буде розлучення залишитись самою.
Please login first to submit.