Доброго вечора.
Моїй доньці 8 років. Я її дуже люблю. Купую їй все, що вона хоче. Себе обмежую, а для неї все. Мрій в дитини не має, бо все, що вона хоче, в неї все є. Дійшло до того, що на свята ні я, ні вона вже не знає, що хоче отримати в подарунок.
Вона справжній шопоголік. Їй не важливо що купити, їй важливо просто купити хоч щось, навіть якщо це їй не потрібно. Час ми завжди проводимо разом, бо на даний момент я не працюю. Тато працює в іншій області, приїздить лише на вихідні. Вихідні проводимо лише в сімейному колі.
Але лякає, що в неї не має рахунку грошей і вона не цінить подарунки людей, які не мають змоги купити щось дороге, та і відверто кажучи здивувати її дуже важко. Та і отримуючи подарунок вона навіть не намагається показати вдячність. Я з нею говорю, пояснюю, вона ніби чує, але всерівно нічого не змінюється. Як змінити ситуацію? Нічого не купляти? Чи далі говорити, говорити і ще раз говорити? Бо говорити і пояснювати, я вже замучилася, враження, що головою об стінку б’юся.
В шоці була від останньої її вихідки. На Миколая вирішила іграшки не купляти, а купила тапочки, які вона нещодавно побачила і сказала, що хоче такі. Так вона заявила, що це якась фігня, а не подарок.
Я розумію, що це я її так виховала. 3 роки назад вона такою не була. Ми з чоловіком були на роботі, вдома лише ввечері і на вихідні. І щоб якось компенсувати нашу відсутність ми її почали балувати, напевно із-за почуття провини. І тепер я маю плоди цієї ситуації, хоча вже 10 місяців я повністю в її розпорядженні. Дитині ж не поясниш, що ми тебе розбалували, тому що не вистачало на тебе часу, а тепер балувати не будемо, бо час тобі приділяємо.
Підскажіть, що робити????
- Алеся asked 7 лет ago
Please login first to submit.