Теломери, старіння і мозок: чому здорові звички сильніші за гени

В цій статі ми розберемося як повʼязані теломери і старіння мозку.

Ми всі старіємо — але темп цього процесу у кожного свій. Один у 70 зберігає ясний розум і життєву енергію, інший у 50 вже відчуває втому, забудькуватість і високий тиск. У чому різниця?

Відповідь частково захована в кінчиках наших хромосом — у крихітних “ковпачках” під назвою теломери. Вони працюють як захисні ковпачки на шнурках: не дають нашій ДНК “розплестись” і втратити форму. З кожним поділом клітини теломери коротшають — це своєрідний біологічний годинник.

Але не все вирішує генетика. Нові дослідження доводять: навіть якщо теломери коротші, ніж хотілося б, здоровий спосіб життя може майже повністю “переписати сценарій” — і зменшити ризик деменції, інсульту чи депресії.

🧬 Що таке теломери і чому вони важливі

Хромосоми — це компактні “пакунки” ДНК, у яких зберігається наша генетична інформація. На їхніх кінцях розташовані теломери — короткі повторювані послідовності, що захищають ДНК від пошкодження під час поділу клітин.

З часом теломери поступово скорочуються — це природна частина життя клітини. Кожного разу, коли вона ділиться, ферментні механізми не здатні повністю відтворити крайній фрагмент ДНК. Тож з кожним поділом теломери втрачають невелику частину своєї довжини — так званий ефект кінцевої реплікації.

Поки запас теломер достатній, клітина функціонує нормально, але коли ці захисні ділянки стають занадто короткими, вона втрачає здатність до оновлення, старіє або гине. Саме тому довжину теломер часто називають індикатором біологічного віку. Дві людини одного календарного віку можуть мати зовсім різну “довжину життя” своїх клітин.

Довші теломери – не завжди краще

Дослідження показують U-подібну залежність між довжиною теломер і ризиком захворювань: і занадто короткі, і надто довгі теломери можуть нести ризики для здоров’я.

Дослідження показують U-подібну залежність: як занадто короткі, так і надто довгі теломери можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком розвитку як нейродегенеративних захворювань (зокрема хвороби Альцгеймера) (1, 2), так і онкозахворювань (3).
Науковці дедалі частіше говорять не про «погані» чи «хороші» теломери, а про вразливість на обох кінцях шкали. Коли теломери надто короткі — клітини втрачають здатність відновлюватися, накопичуються запальні процеси й окислювальний стрес. А коли вони занадто довгі — клітини, навпаки, діляться надміру активно, збільшуючи шанси на генетичні помилки.

Тобто і передчасне старіння, і надмірне “омолодження” клітин можуть мати однаково небезпечні наслідки.

Як здоровий спосіб життя впливає на теломери і старіння мозку

Теломери можна вважати своєрідними «біологічними годинниками», але — на відміну від справжніх — їхній хід можна вповільнити.
Нове дослідження, опубліковане в журналі Neurology (4), показало: здоровий спосіб життя здатний компенсувати ризики, пов’язані з коротшими теломерами.

У дослідженні взяли участь понад 356 тисяч людей середнім віком 56 років із бази UK Biobank. Науковці з Массачусетського університету виявили, що учасники з коротшими теломерами частіше мали інсульт, деменцію або депресію пізнього віку.
Але — і це головне — ті, хто дотримувався здорових звичок (не курив, контролював тиск, займався спортом, харчувався збалансовано), не мали підвищеного ризику навіть із коротшими теломерами.

За словами авторки дослідження, Тамари Н. Кімбалл:

“Люди з коротшими теломерами, але здоровим способом життя, мали приблизно такі самі показники здоров’я мозку, як ті, у кого теломери довші. Це означає, що спосіб життя може нівелювати вплив біологічного старіння.”

Невролог Кліффорд Сегіл додає:

“Щоразу, коли ми знаходимо спільні механізми між різними хворобами мозку, це шанс для профілактики.
Я часто кажу пацієнтам: унція профілактики варта фунта лікування. І такі дослідження лише підтверджують це.”

Науковці оцінили стан учасників за показником Brain Care Score — інтегральним індексом, що враховує сім ключових звичок: сон, фізичну активність, раціон, тиск, рівень глюкози, куріння та соціальні зв’язки.
Кожен пункт, у якому людина мала здоровий рівень, знижував ризик деменції й інсульту.

Іншими словами, навіть якщо «генетичний годинник» іде швидше, здорові звички можуть його сповільнити.

Це підтверджує думку, що старіння — не лише питання часу чи спадковості, а динамічний процес, на який можна впливати.

Як спосіб життя впливає на теломери

На перший погляд здається, що довжина теломер — це щось, що ми отримуємо при народженні.
Але насправді вони дуже чутливі до того, як ми живемо.

• Окислювальний стрес. Коли в організмі накопичуються вільні радикали (через незбалансоване харчування, куріння, нестачу сну), вони пошкоджують ДНК — у тому числі й теломери. Це пришвидшує їхнє скорочення (Nussey et al., 2018).
• Хронічне запалення. Постійна активація імунної системи, викликана стресом або малорухливим способом життя, прискорює поділ клітин і виснажує теломери (Fitzpatrick et al., 2007).
• Психологічний стрес. Високий рівень кортизолу знижує активність теломерази — ферменту, який частково “підремонтовує” теломери. У людей із хронічним стресом вони коротші (Epel et al., 2022).
• Фізична активність і дієта. Регулярні вправи, середземноморська дієта й відмова від надлишку цукру пов’язані з довшими теломерами та нижчим рівнем системного запалення (Lee et al., 2024).

Як підсумовує Тамара Кімбалл:

«Близько 45% випадків деменції й до 85% інсультів пов’язані з факторами, які ми можемо змінити — кров’яний тиск, фізична активність, харчування. І навіть якщо біологічне старіння вже почалось, ніколи не пізно вплинути на його темп».

Що це означає для нас

Теломери — це не просто науковий факт із біології, а індикатор нашого способу життя, того як ми ставимося до себе.
Ми не можемо змінити вік у паспорті, але можемо впливати на вік наших клітин.

Шість простих звичок, які реально працюють:

• Контролюй артеріальний тиск і рівень цукру в крові.
• Дотримуйся принципів здорового харчування
• Рухайся щодня — навіть звичайна ходьба активує теломеразу.
• Спи не менше 7 годин.
• Зменшуй стрес — через медитацію, хобі, спілкування.
• Обмеж тютюн, алкоголь і надлишок цукру.

Теломери нагадують: генетика задає старт, але саме спосіб життя визначає, як далеко ми пройдемо.

Посилання:

1. Forero, D. A., González-Giraldo, Y., López-Quintero, C., Castro-Vega, L. J., Barreto, G. E., & Perry, G. (2016). Meta-analysis of Telomere Length in Alzheimer’s Disease. The journals of gerontology. Series A, Biological sciences and medical sciences, 71(8), 1069–1073. https://doi.org/10.1093/gerona/glw053
2. Fani, L., Hilal, S., Sedaghat, S., Broer, L., Licher, S., Arp, P. P., van Meurs, J. B. J., Ikram, M. K., & Ikram, M. A. (2020). Telomere Length and the Risk of Alzheimer’s Disease: The Rotterdam Study. Journal of Alzheimer’s disease : JAD, 73(2), 707–714. https://doi.org/10.3233/JAD-190759
3. Rode, L., Nordestgaard, B. G., & Bojesen, S. E. (2016). Long telomeres and cancer risk among 95 568 individuals from the general population. International journal of epidemiology, 45(5), 1634–1643. https://doi.org/10.1093/ije/dyw179
4. Kimball, T. N., Prapiadou, S., Tack, R. W. P., Yong-Qiang Tan, B., Senff, J. R., Kourkoulis, C., Singh, S., Rosand, J., & Anderson, C. D. (2025). Association of Leucocyte Telomere Length With Stroke, Dementia, and Late-Life Depression: The Role of Modifiable Risk Factors. Neurology, 105(1), e213794. https://doi.org/10.1212/WNL.0000000000213794