В шлюбі великі проблеми. Психосоматика руйнує організм.

Доброго дня.
Рік тому вийшла заміж, закохана була по вуха,(пожили пів року до того разом,щоб переконатись,що притирка нормально пройде і не розбігтись в шлюбі) та і досі емоції сильні (хоча змахує на залежні відносини). Чоловік ровесник, та іноді справді як тупі діти. Проблема в тому, що при любих варіаціях, я «в програші». Тобто :»жінка повинна.
інші жінки заставляють так чоловіка, щоб в них все було. якщо він на мене матами верещить, посилає, принижує, то я маю подумати чому така поведінка (а це з дрібниць), якщо я розстроєна, бо він в перший день лікування запалення нирок поїхав в інше місто ,залишивши мене одну (їжу і ліки бігала сама купляти), то я винна, бо зіпсувала настроєм йому поїздку, а мала б «биканути», щоб він не їхав,як він сказав. Я не вказую йому що робити, пишаюсь його роботою, інтелектом, зовнішністю. А він всю провину на мене скидує постійно. ТОбто скандал, бо у мене взуття промокає, а я не заставила і не змотивувала правильно його щоб ми купили. Заставляти ,хитрити як жінки намагалась, але все не так, а як правильно він не знає. Мене не слухають, плюють на мою родину, закриваються двері і ховається ключ, якщо я схожу зрозуму від крику і хочу пройтись, бо вже перейшло на нудому, підвищений пролактин, хронічний цистіт і ще кілька запалення нирок і світить діаліз. На роботу не можна поки, бо я маю його підтримувати,мотивувати. Мозком я розумію, що це неадекватно все, але я не схильна до скандалів істерик і т.д. Якщо я люблю людину, то завжди стараюсь поговорити спокійно і з мінімальним болем для неї. Це маразм. я меркантильна, бо раз в жарт сказала що 1 блокнотик подарений мені за 2 роки це трохи «жирно». Мої потреби це фігня, бо він не розуміє. Вибачте за багатослівність, та не хочу отримати інвалідність в молодості. І не хочу відмовлятись від сім»ї доки не буду впевнена, що я зробила все можливе.
П.с. дуже багато приниження і звинувачень. тобто ніби я у всьому винна.