Здрастуйте. Мені 21 рік, я студент. Паралельно працюю. У мене надзвичайно низька самооцінка. Я абсолютно не вірю в свої сили. Вважаю себе повним невдахою. Ненавиджу себе. Веду аскетичний спосіб життя. Майже не розважаюся. ( Максимум коп’ютерні ігри пару годин і лише у вихідний день ). ~90% коштів які заробляю — відаю батькам. Тому що я вважаю, що забов’язаний їм допомогати, а також я не вмію витрачати кошти на себе. У моїй свідомості фразу «я хочу» витіснила інша — » я забов’язаний». Я живу лише заради інших, тоді як самого себе з власної волі обмежую в усьому. Іноді буваю занадто серйозний. У житті мене нічого не цікавить. Не бачу сенсу чи мети життя. Можливо це пов’язано з тим, що три роки тому я шалено закохався і практично поклявся собі що доб’юся взаємнсті та створю відносини з дівчиною яку полюбив. Цілий рік я робив спроби «влюбити» в себе дівчину, але вона мене не сприймала. Через рік наполегливих проб я впав у депресію і дуже довго з неї не виходив. Потім була серія спроб завести відносини вже хоча б з будь якою дівчиною але всі вони були катастрофічно провалені. Навіть баз шанів. Зараз я зрікся спроб на створення відносин. Те що у мене колись буде дівчина не вірю. Маю дуже близьку подругу до якої є певні почуття, але вона мені відмовила і ми стали друзями. Я свідомо на це погодився так як вірю що це максимум що я матиму в житі. Наші з нею відносини просто чудові, але я її надзвичайно ревную та боюся втратити коли в неї хтось з’явиться. Близька дружба з цією подругою служить мені штучною, обмеженою рамками, заміною справжніх відносин. І я це розумію. Як висновок я не отримаю радощі від життя і живу лише заради інших у замкнутому колі вічної роботи. Я розумію, що якщо нічого не змінити — так і проживу все життя як раб для інших.
- Андрій asked 5 лет ago
Please login first to submit.