Мене виховували в стилі: «усі діти, як діти, а ти…», «в кого ти така…». А любимою темою розмови мами, коли приходили гості, розказувати про моі недоліки і промахи(молодшій сестрі діставалося менше). Мама в мене нарцистично-істерична люлина. Щоб ви розуміли, в неі є діти та внуки, але на закладці на телефоні виключно іі власне фото в грайливих позах.
Мама часто піднімала і піднімає на мене голос (зараз живемо разом, поки будується наша квартира, яку купив мій чоловік). Постійна критика та крики діють на мене, як «утоплення»: я впадаю в ступор, не можу захищатися і в загалі відчуваюся як під водою: у вакуумі і відсторонено.
Переіхати від мами не має смислу. Вона за кордоном працює (не допомагає мені і сестрі фінансово),і приіздить на Украіну на 1 міс.в рік. І ми чекаємо на квартиру ще півтора роки.
Але проблема не в цьому. Еу в цьому також… але звична:)
Ми з чоловіком 2 роки одружені. Він старший від мене на 9 років. І останнім часом частіше почав огризатися та кричати на мене через побут. А в мене та сама заторможена реакція вакууму.
І єдине бажання втекти і розлучитися. Ну в мене така захисна реація:придумувати план втечі під час конфлікту)). Хоча в принципі чоловік турботливий та хороший чоловік і батько. Але запальний (ніякоі фізичноі агресіі).
Як мені навчитися відстоювати власні границі та «відбиватися»?
- Ірина asked 6 лет ago
Please login first to submit.