- Відкрию занавісу своєї власної клітки… Свого замкнутого кругу, який помаленьку мене вбиває.
Знаю, таких історій мільйон. Але зараз для мене найстрашніше те, що саме Я створюю мільйон першу історію.
Почалось все рік тому. Відображення в дзеркалі мене дратувало. Не те, щоб я сильно переймалася своєю фігурою, але те, що я бачила в якийсь один день перестало МЕНЕ влаштовувати. Я почала слідкувати за харчуванням, займатися мінімальним спортом… Їла повноцінно, просто уникала шкідливостей. І почала худнути. Мене втягнуло — переслідувало відчуття, що худну занадто повільно. Я ще більше почала себе обмежувати. Дійшло до харчування 2 рази в день, а потім і зовсім в повноцінний прийом їжі лише 1 раз. Я бачила , що худну все більше і більше і мені це подобалося.
Тоді почалися зриви. Я весь навчальний тиждень їла крихітну кількість їжі, а приїжаючи додому починався мій особистий кошмар. Рис, хліб, кетчуп, торт, макарон, м’ясо, цукерки, вареники, згущонка, майонез, фрукти — і це все за один прийом їжі навіть не відходячи від холодильника. Я їла все що бачила до відчуття нудоти і навіть не пам’ятала як це все конвульсивно запихала в себе.
А після того як я зупинялась, починалося нове коло пекла — істерика. Я плакала, била себе , ненавиділа своє тіло . Було відчуття , що я стала товстішою в сотні раз, я сама собі кричала в дзеркало, що я свиня, я товста і нікому така не потрібна. А потім в голову прийшла «ідеальна» для мене тоді ідея. Я просто ставала над туалетом і викликала блювоту. З кожним днем це ставало частішим — тоді я могла закриватися в туалеті навіть після того нещасного одного прийому їжі.
В такому ритмі я жила уже декілька місяців.
І тут нова проблема. Пропали місячні. Я вирішила це приховати з думкою «та ще будуть, то якийсь глюк». А паралельно з цим, я дальше вважала себе товстою. Хоча всі мені казали, що я уже скоро на скелет стану схожа, я все ще вважала себе товстою огидною свинею.
Вичитала про таблетки, що помагають худнути, почала їх пити пачками, перестала їсти взагалі — голодання тривали по декілька днів.
Коли приїхала додому починався замкнутий круг — поїла, закрилася у туалеті, випила пачку проносного (щоб навєрняка) і так по новій цілі вихідні. А в гуртожитку знову голодання.
Але мене почала хвилювати відсутність місячних уже 3 місяці і я зізналася батькам. Тоді почалися безкінечні лікарні. Всі навколо почали підозрювати, що я голодаю, але я всіх переконувала , що повноцінно їм. Я постійно брехала батькам , що їм. Мені було огидно самій від себе.
Зараз я почала набирати вагу, бо приступи безконтрольного переїдання стали дуже частими. Я досі всім брешу, що їм нормально і що взагалі ніколи не займалася дієтами. Я досі влаштовую голодання і зриваюся з них. Я досі не маю місячних. Досі ненавиджу себе за кожен з’їджений шматок і кожен не ідеальний міліметр тіла. І досі незнаю як вирватися з цього жаху.
- Софія asked 6 лет ago
Ваш ответ
Please login first to submit.